ДРУЗІ ІЗ БІДИ ВИЗВОЛЯТЬ ЗАВЖДИ
ДРУЗІ ІЗ БІДИ ВИЗВОЛЯТЬ ЗАВЖДИ
Дійові особи:
Дід, Баба, два півники - Петрусь та Павлусь, Лисиця, Вовк, Зайченя, Білочка, Дві мишки.
Селянська
хата. Піч, лава. Дід і Баба сплять. Наперед вибігають два півники — Петрусь
і Павлусь.
Петрусь: (змахує крильми): Доброго ранку, Павлусю!
Павлусь: (змахує теж): Доброго ранку й тобі, Петрусю!
Петрусь: Сьогодні я перший співатиму!
Павлусь: (стріпує
головою): Ні, я хочу першим співати!
Наскакують
один на одного, лопочучи крильми.
Баба (встає):
Ох і сварливі наші півники! Знову завелися й ранок як годиться не привітали. Сором та
й годі!
Півники (присоромлено):
Кукуріку! (Веселіше). Кукуріку!!!
Дід (встає):
Іду, іду, зараз насиплю вам зернят поїсти.
Виносить
корячок із зерном, сипле на землю. Півники підбігають, відтручують один одного.
Петрусь: Це
мої зернятка!
Павлусь: Ні,
мої!
Дід (сердячись):
Бабусю, несила вже терпіти таких розбишак — щодня галасують, сваряться.
Давай-но заріжемо одного та борщику смачного наваримо.
Баба: Шкода
ж бо мені їх, діду. Та й кого б це з-поміж них вибрати? Нехай я подумаю, зажди трохи.
Петрусь (на
вухо Павлусеві): Хутенько тікаймо звідси,
бо комусь із нас таки випаде варитись у їхньому борщі.
Павлусь: Згода,
тікаймо. Дай-но лишень зернят у вузлик насиплю.
Елемент
вистави «Друзі з біди визволяють завжди»
Півники,
скрадаючись попід хатою, швидко йдуть геть.
Лісова галявина, лисицина хатка . Лисичка прибирає, наспівуючи:
Лисичка:В
хаті в мене чепурненько,
Чисто прибрано й гарненько.
В гості Вовка запрошу,
Біля печі посаджу.
Горщик каші в мене є,
Кислячком нехай зап'є.
А м'ясця не вистачає —
Хай вже Вовчик вибачає.
До
хатки підходять півники, стукають у двері.
Лисичка: Хто
там? Заходьте, не замкнено.
Півники (заходять):
Це ми, братики півники.
Петрусь: Я —
Петрусь, а він — Павлусь.
Павлусь: Ми
по лісу находилися, наші ніжки потомилися, зголодніли, та й переночувати нам ніде...
Лисиця (дуже
люб'язно): Заходьте, заходьте,
будь ласочка! Заходьте, любесенькі, зігрійтеся, ріднесенькі! (Підкидає дрівець у піч,
ставить на стіл полумисок з пирогами). Їжте досхочу та лягайте спатоньки. (Задоволено потирає руки).
Півники (сідають
на лаві): Дякуємо тобі, господинечко! Так
спати хочеться — віченьки злипаються... (Засинають тут же на лаві).
Лисиця (радісно
метушиться): Зараз Вовчика гукну,
нагодую й напою. Та й гарні ж півники! Товстенькі! (Вибігає).
Петрусь (сполохано
прокидається): Павлусю, ти чув? Це ж
Лисичка! Знову нам тікати треба!
Павлусь (похапцем
зістрибує з лави): Ой, так! Від Лисички
треба тікати!
Півники
тікають. Заходять Вовк і Лисиця. Здивовано озираються.
Вовк (сердито):
Ти що, кумасю, мене обдурила? Зі мною не жартуй, коли хочеш, щоб я з тобою
дружив!
Лисиця (запопадливо):
Та ні-бо, Вовчику, були тут півники, справді були! Онде їхні сліди — по них і
знайдемо втікачів.
Лисиця
і Вовк ідуть углиб лісу. На галявину виходять зайчик та білочка
Зайчик :Ми малі
звірята, друзів маємо багато.
А від Вовка і Лисиці нам ховатися годиться.
Білочка:Поспішаємо завзято ми до Мишкиної хати.
Мишки нас добре знають, з нами в хованки пограють.
З-за
кущів обережно виходять півники. Побачивши зайченят, злякано зупиняються.
Півники: Ой,
ви хто такі?
Зайчик : Ми звірята з лісу, а ви хто такі й звідкіля?
Петрусь: Ми
півники з села. Про зайців нам бабуся казала, що вони
не злі, м'яса не їдять.
Зайчик: То
чого ж ви такі перелякані?
Павлусь: Та ж
за нами Лисиця і Вовк женуться, хочуть нас з'їсти!
Білочка: Ой, ми теж боїмося Лисиці й Вовчиська!
Зайчик: Але
ж не годиться гостей у біді полишати.
Білочка: Давай Мишок гукнемо — може, вони нам допоможуть.
Зайчик: Мишки, агов!
Мишки!
Пританцьовуючи
під музику, вибігають дві мишки.
Мишка 1: Ви чого нас гукали?
Мишка2: Погуляти нас звали?
Мишка 1: То давайте рахувати, кому
першому шукати.
Мишка2: А це хто з вами?
Зайчик: Це півники, вони від Лисиці та
Вовка тікають, у нас порятунку
шукають.
Елемент
вистави «Друзі з біди визволяють завжди»
Мишки,
побравшись за руки, танцюють, співаючи:
Мишка 1: Ми мишки-сестрички, сіренькі, невеличкі,
Нас у лісочку знають, і всі нас поважають.
Мишка2: Бо ми хоч і маленькі, та добрі й розумненькі.
Простору хатку маємо, у норі вас заховаємо.
В
кутку галявини з'являються Лисиця й Вовк.
Мишка 1: Нумо, друзі, ховаймося швидко! Онде вже йдуть Лисиця й Вовчище!
Ховаються
разом з півниками у норі, а зайченята тікають.
Вовк: Е,
довго вони в норі не висидять!Ми їх тут почекаємо.
Лисиця: Давай
перехитруємо їх. Заховаймося за тим кущиком, то, може, вони й визирнуть із нори. (Ховаються).
Півники (визирають):
Вже немає ні Вовка, ні Лисиці!
Вовк
і Лисиця вибігають з-за кущів, кидаються до півників.
Вовк: Лови!
Лисиця: Тримай!
Півники: Рятуйте!
Лихо нам!
З'являється
Дід з рушницею в руках, стріляє вгору, лякає хижаків. Ті
зникають у кущах.
Дід: Ходіть до мене, бідолашні. Ходіть до мене, мої любі! Бабуся всі очі виплакала за вами.
Петрусь: А
борщу з м'ясцем уже не хочеться?
Павлусь: Нам
без вас у лісі гірко. Ми додому хочемо.
Дід: Підемо, підемо
зараз додому. Тільки ж ви більше не сваріться,
живіть дружно, мирно.
Півники (співають):
Мишки, зайчата,
Ми йдемо до хати,
Там бабуся наша
Нас чекає й плаче.
Виходять
звірята
Мишка 1: Ми вас проведемо, з лісу дорогу покажемо.
Зайчик: А поки Лисиця з
Вовком далеко, у нас радість і свято!
Мишка2:
Якщо друзів маєш,
То біду здолаєш.
Друзі із біди
Визволять завжди.
Півники: Той
щасливий дуже,
Хто зустріне друзів.
Друзі із біди
Визволять завжди.
Білочка: Хай на всьому світі
Знають звірі й діти:
Друзі із біди
Визволять завжди.
Посилання на джерело: https://vseosvita.ua/library/teatralizovana-vistava-dla-starsogo-doskilnogo-viku-druzi-z-bidi-vizvolaut-zavzdi-211714.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий