Казка "Червона шапочка"
Сьогодні пропоную вам зіграти казку "Червона шапочка"
.Для цієї казки нам знадобиться 5 персонажів. Ми можемо пошити пальчикові ляльки з фетру.
Матеріали та інструменти:
- Викрійки
- Фетр
- Ножиці
- Нитки та голка
- Клей пістолет
Хід роботи
Кожен персонаж має свій колір тексту у сценарії.
- Оповідач - синім кольором;
- Мама – зеленим кольором;
- Вовк – сірим кольором;
- Червона шапочка – червоним кольором;
- Бабуся – помаранчевим кольором.
Колись давно, десь років двісті
Тому назад, в одному місті
Жила слухняна і гарненька
Весела дівчинка маленька.
Любила донечку матуся,
Душі не чула в ній бабуся.
На день народження онуки,
(Бо золоті в бабусі руки),
Пошила дівчинці обнову —
Червону шапочку шовкову.
Маленька дівчинка з тих пір
Завжди носила цей убір.
Одного ранку, у суботу,
Переробивши всю роботу,
Із решток білої муки
Спекла матуся пиріжки.
Поклала їх в маленький кошик,
А поруч з ними — масла горщик
І наказала любій доні,
Слухняній Шапочці Червоній:
— Бабусі кошик віднеси,
Вітання їй передаси.
Узяла дівчинка гостинці
І по стежині наодинці
Пішла, не кваплячись, в село,
Що за дібровою було.
Червона Шапочка співає,
Вінок із квітів виплітає,
В дорозі слухає пташок.
Аж раптом їй назустріч — Вовк.
— Куди ідеш? — питає сірий.
(Хоч голос ніжний, та нещирий).
Червона Шапочка не знала,
Що то був злодій, тож сказала:
— Несу гостинці від матусі
В село до любої бабусі.
Голодний Вовк аж облизнувся
І непомітно Озирнувся.
«Працюють поруч дроворуби, —
Подумав він і стиснув зуби. —
Піду я краще у село».
Задумав Вовк подвійне зло.
— А де живе твоя бабуся? —
Хижак лукаво посміхнувся.
— Живе бабуся за ліском,
Попід горою з вітряком.
Несу для неї мамин кошик,
У ньому масла повен горщик,
І солоденькі пиріжки
Із решток білої муки.
Як Вовк дізнався, де будинок,
Зірвав на радощах барвінок.
— Візьми цю квітку для бабусі,
Ми з нею давні добрі друзі.
Спішу у справах, тож бувай!
І вмить побіг він через гай.
Допоки дівчинка ішла,
Прибіг Вовчисько до села.
І, озирнувшись на всі боки,
Навшпиньки йде останні кроки.
Підкрaвся тихо, мов павук,
Постукав в двері: — Тук, тук, тук!
— Хто там? — запитує бабуся.
— На жаль, сама не підведуся.
— Це я, бабусю, внучка ваша, —
Голодний Вовк брехливо каже.
І він, пригнувшись під вікном,
Додав тоненьким голоском:
— Я принесла від мами кошик,
У ньому масла повен горщик
І солоденькі пиріжки,
Скоріше відімкніть замки!
Бабуся й гадоньки не мала,
Що то був Вовк, отож сказала:
— Смикнеш, дитя, за мотузок,
Відкриється тобі замок.
Второпав Вовк, відкрив дверцята,
В кімнату кинувся завзято,
Бабусю миттю проковтнув
І задоволено ікнув.
А потім він, товстий як діжка,
Заліз нахабно в тепле ліжко.
Вдягнув бабусине кашне,
Біленький чепчик і пенсне,
Стареньку латану кофтину
I став чекати на дитину.
Ось до будинку трохи згодом
Прямує дівчинка городом.
Пройшла двором повз дві марелі
І стукотить тихенько в двері.
— Хто там?! — почулось запитання,
Яке було, немов гарчання.
— Це я, бабусю, внучка ваша, —
Червона Шапочка їй каже. —
Я принесла від мами кошик,
У ньому масла повен горщик
І солоденькі пиріжки
Із решток білої муки.
Прокашлявсь Вовк — і більш тоненько
Відповідає їй: — Рідненька,
Смикнеш на дверях мотузок,
Відкриється тобі замок.
Червона Шапочка зробила,
Як їй сказали, і відкрила.
Дубові двері «скрип» тихенько,
Лежить під ковдрою старенька.
Хитрющий Вовк промовив чемно:
— Прийшла ти, Внучко, недаремно,
Хворію я вже тижнів три.
До мене ближче підійди.
Втомилась, мабуть, ти з дороги?
Сідай ось тут, спочинуть ноги.
Сідає дівчинка край ліжка.
— Та ні, легка була доріжка,
Тож я ніскільки не втомилась.
Сказала це і придивилась:
— Чому, бабусю, ваші руки
Такі великі, мов два буки?
— Це щоб тебе, моя дитино,
Могла я обійняти сильно.
— Чому ж, бабусю, ваші вуха
Удвічі більші капелюха?
— Це щоб тебе я чула краще, —
Ховає Вовк під ковдру пащу.
Дізнатись дівчинка знов хоче:
— Чому у вас великі очі? —
Це щоб тебе, моя мала,
Я краще бачити могла.
— Чому, бабусю, ваші зуби
Такі великі, мов тризуби?
Тоді хижак відкинув ковдру
І показав їй справжню морду.
Схопивши дівчинку, Вовчисько
Сказав лише: — Дурне дівчисько!
Роззявив пащу і дівча
Він проковтнув, немов курча.
Якраз в той час, о пів на сьому,
Два дроворуби йшли додому.
Їх шлях лежав повз той будинок,
Де Вовк зробив перепочинок.
Аж раптом бачать край воріт
Великий свіжий вовчий слід.
Два дроворуби до вікна —
В кімнаті постать хижака.
Сміливі хлопці до кімнати
Ввірвалися — та й ну рубати!
Сокира гостра, мов різець —
За мить був злодію кінець.
Розкрили чрево — звідти рвучко
Бабуся вийшла і онучка.
Червоній Шапочці відтоді
Урок цей був завжди в нагоді:
Вовків у лісі як стрічала,
То з ними вже не розмовлял
Посилання на джерело:
- http://audiomama.com.ua/product/204-chervona-shapochka-svitlana-ta-jurij-hodos
- http://espacodacriatividadeencantado.blogspot.com/2016/11/moldes-chapeuzinho-vermelho-e-sua-turma.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий